2-а хронiкиРозділ 32 |
1 |
2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим, |
3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому. |
4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“ |
5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в. |
6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: |
7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. |
8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя. |
9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: |
10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі? |
11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. |
12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити? |
13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки? |
14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? |
15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“ |
16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. |
17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“ |
18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто. |
19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук. |
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. |
21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м. |
22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло. |
23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів! |
24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака. |
25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м. |
26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. |
27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі, |
28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д. |
29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток. |
30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х. |
31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці. |
32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я. |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 32 |
1 |
2 Увидел Езекия, что пришел Синаххериб и собирается напасть на Иерусалим. |
3 Тогда он предложил на совете вождям и военачальникам засыпать источники воды вокруг города. Те согласились и стали ему помогать. |
4 Собрались множество людей, и засыпали они все источники и потоки, бегущие по стране, сказав так: «Пусть ни одна капля нашей воды не достанется царям ассирийским!» |
5 Езекия действовал мужественно. Он заделал проломы в городской стене и построил на ней башни. Вокруг старой городской стены он воздвиг еще одну. Он укрепил насыпь Милло в Городе Давидовом и заготовил много оружия и щитов. |
6 Он назначил военачальников, чтобы руководить народом, и, созвав всех на площади, произнес воодушевившую их речь: |
7 «Будьте мужественны, будьте тверды! Не бойтесь, не страшитесь царя ассирийского со всем его полчищем, потому что с нами сила бóльшая! |
8 С ним сила человеческая, а с нами — ГОСПОДЬ, Бог наш, Он поможет нам и Сам будет за нас сражаться». Речь Езекии, царя иудейского, ободрила народ. |
9 |
10 «Так говорит Синаххериб, царь Ассирии! На что вы надеетесь, оставаясь в осажденном Иерусалиме? |
11 Обманывает вас Езекия, обрекая на смерть от голода и жажды, когда говорит вам: „ГОСПОДЬ, Бог наш, спасет нас от царя ассирийского!“ |
12 Разве не сам он разрушил капища и жертвенники, потребовав от Иудеи и Иерусалима, чтобы только перед одним жертвенником в Иерусалиме они поклонялись и лишь там приносили жертвы? |
13 Разве не знаете вы, что я и отцы мои делали с народами разных стран? Какие боги каких народов и стран смогли спасти от меня свою землю? |
14 Кто из богов всех этих народов, истребленных моими отцами, смог спасти свой народ от моей руки? Неужели Бог ваш спасет вас от меня? |
15 Пусть не обманывает вас Езекия, не сбивает с толку, не верьте ему. Ни один бог ни одного народа или царства не смог спасти свой народ от меня и отцов моих, а Бог ваш не спасет вас от меня и подавно!» |
16 |
17 Отправил Синаххериб и письма, в которых хулил ГОСПОДА, Бога Израилева, и так поносил Его: «Боги земных народов не спасли от меня своих людей, точно так же и Бог Езекии не спасет от меня Своего народа». |
18 Послы Синаххериба громко кричали всё это по-еврейски, обращаясь к толпившимся на стенах жителям Иерусалима, желая запугать их и, приведя в ужас, захватить город. |
19 Они говорили о Боге Иерусалимском так же, как о богах земных народов, что изготовлены человеческими руками. |
20 |
21 И послал ГОСПОДЬ Своего ангела, и тот уничтожил войско царя ассирийского: всех его воинов, и главнокомандующего, и военачальников. Опозоренный, царь вернулся в свою страну, и там, когда он вошел в капище своего бога, его закололи мечом его собственные сыновья. |
22 |
23 После этого множество людей стали приносить дары ГОСПОДУ в Иерусалим и дорогие подарки Езекии, царю Иудеи. И слава о Езекии распространилась среди всех других народов. |
24 |
25 Но Езекия не возблагодарил Господа за проявленную к нему милость, потому что сердце его возгордилось. Разгневался Бог на Езекию, на Иудею и Иерусалим. |
26 И Езекия исполнился смирения и раскаялся в своей гордыне, а вместе с ним раскаялись и жители Иерусалима, и потому гнев ГОСПОДЕНЬ не обрушился на них при жизни Езекии. |
27 |
28 Кроме того, он построил хранилища для зерна, вина, оливкового масла, стойла для быков и загоны для овец. |
29 Строил он также города. Были у него огромные стада овец и коров, потому что Бог одарил его великим богатством. |
30 Это Езекия заградил выход источника Гихон на вершине и отвел его воды вниз, к западной стороне Города Давидова. За что бы он ни взялся, всё ему удавалось. |
31 Лишь однажды, когда пришли послы от правителей вавилонских узнать о происшедшем на земле знамении, лишь тогда оставил его Бог, чтобы испытать Езекию и открыть всё, что скрыто у него в сердце. |
32 |
33 Езекия почил с праотцами своими. Похоронили его в верхней части гробницы сыновей Давидовых. Все иудеи и жители Иерусалима воздали ему на похоронах великие почести. После Езекии царем стал сын его Манассия. |
2-а хронiкиРозділ 32 |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 32 |
1 |
1 |
2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим, |
2 Увидел Езекия, что пришел Синаххериб и собирается напасть на Иерусалим. |
3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому. |
3 Тогда он предложил на совете вождям и военачальникам засыпать источники воды вокруг города. Те согласились и стали ему помогать. |
4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“ |
4 Собрались множество людей, и засыпали они все источники и потоки, бегущие по стране, сказав так: «Пусть ни одна капля нашей воды не достанется царям ассирийским!» |
5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в. |
5 Езекия действовал мужественно. Он заделал проломы в городской стене и построил на ней башни. Вокруг старой городской стены он воздвиг еще одну. Он укрепил насыпь Милло в Городе Давидовом и заготовил много оружия и щитов. |
6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи: |
6 Он назначил военачальников, чтобы руководить народом, и, созвав всех на площади, произнес воодушевившую их речь: |
7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним. |
7 «Будьте мужественны, будьте тверды! Не бойтесь, не страшитесь царя ассирийского со всем его полчищем, потому что с нами сила бóльшая! |
8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя. |
8 С ним сила человеческая, а с нами — ГОСПОДЬ, Бог наш, Он поможет нам и Сам будет за нас сражаться». Речь Езекии, царя иудейского, ободрила народ. |
9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати: |
9 |
10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі? |
10 «Так говорит Синаххериб, царь Ассирии! На что вы надеетесь, оставаясь в осажденном Иерусалиме? |
11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя. |
11 Обманывает вас Езекия, обрекая на смерть от голода и жажды, когда говорит вам: „ГОСПОДЬ, Бог наш, спасет нас от царя ассирийского!“ |
12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити? |
12 Разве не сам он разрушил капища и жертвенники, потребовав от Иудеи и Иерусалима, чтобы только перед одним жертвенником в Иерусалиме они поклонялись и лишь там приносили жертвы? |
13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки? |
13 Разве не знаете вы, что я и отцы мои делали с народами разных стран? Какие боги каких народов и стран смогли спасти от меня свою землю? |
14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки? |
14 Кто из богов всех этих народов, истребленных моими отцами, смог спасти свой народ от моей руки? Неужели Бог ваш спасет вас от меня? |
15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“ |
15 Пусть не обманывает вас Езекия, не сбивает с толку, не верьте ему. Ни один бог ни одного народа или царства не смог спасти свой народ от меня и отцов моих, а Бог ваш не спасет вас от меня и подавно!» |
16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію. |
16 |
17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“ |
17 Отправил Синаххериб и письма, в которых хулил ГОСПОДА, Бога Израилева, и так поносил Его: «Боги земных народов не спасли от меня своих людей, точно так же и Бог Езекии не спасет от меня Своего народа». |
18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто. |
18 Послы Синаххериба громко кричали всё это по-еврейски, обращаясь к толпившимся на стенах жителям Иерусалима, желая запугать их и, приведя в ужас, захватить город. |
19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук. |
19 Они говорили о Боге Иерусалимском так же, как о богах земных народов, что изготовлены человеческими руками. |
20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба. |
20 |
21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м. |
21 И послал ГОСПОДЬ Своего ангела, и тот уничтожил войско царя ассирийского: всех его воинов, и главнокомандующего, и военачальников. Опозоренный, царь вернулся в свою страну, и там, когда он вошел в капище своего бога, его закололи мечом его собственные сыновья. |
22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло. |
22 |
23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів! |
23 После этого множество людей стали приносить дары ГОСПОДУ в Иерусалим и дорогие подарки Езекии, царю Иудеи. И слава о Езекии распространилась среди всех других народов. |
24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака. |
24 |
25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м. |
25 Но Езекия не возблагодарил Господа за проявленную к нему милость, потому что сердце его возгордилось. Разгневался Бог на Езекию, на Иудею и Иерусалим. |
26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії. |
26 И Езекия исполнился смирения и раскаялся в своей гордыне, а вместе с ним раскаялись и жители Иерусалима, и потому гнев ГОСПОДЕНЬ не обрушился на них при жизни Езекии. |
27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі, |
27 |
28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д. |
28 Кроме того, он построил хранилища для зерна, вина, оливкового масла, стойла для быков и загоны для овец. |
29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток. |
29 Строил он также города. Были у него огромные стада овец и коров, потому что Бог одарил его великим богатством. |
30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х. |
30 Это Езекия заградил выход источника Гихон на вершине и отвел его воды вниз, к западной стороне Города Давидова. За что бы он ни взялся, всё ему удавалось. |
31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці. |
31 Лишь однажды, когда пришли послы от правителей вавилонских узнать о происшедшем на земле знамении, лишь тогда оставил его Бог, чтобы испытать Езекию и открыть всё, что скрыто у него в сердце. |
32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
32 |
33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я. |
33 Езекия почил с праотцами своими. Похоронили его в верхней части гробницы сыновей Давидовых. Все иудеи и жители Иерусалима воздали ему на похоронах великие почести. После Езекии царем стал сын его Манассия. |